ПОПЛАВКОВА ВУДКА.
Поплавкова вудка є універсальним засобом для аматорського лову риби. Вудіння нею включає в себе декілька способів ловлі: у виска; з дна; з ковзним полавцем; на наживу що повільно занурюється; з поплавцем-тягарцем; в підкидання; плавом з зануреним поплавцем. Кожен з цих способів має свої особливості, але для всіх них є незмінним одне – наявність поплавця на снасті.
Вудіння у виска може застосовуватись без течії або з повільною течією, з грунтом де рідкий намул, в якому тоне гачок з наживою, посеред водної рослинності, восени – під шаром опалого листя на поверхні води. У висок ловлять майже всіх риб прісноводних водойм.
Снасть роблять з розрахунком на висяче положення гачка на волосінні.
Ступінь занурення поплавця, його величину та форму, визначають в залежності від умов вудіння: глибини, сили течії, стану водної поверхні, звичок риби, яку збираються ловити. Найбільш зручні поплавці – легкі веретеноподібні коркові або пінопластові, а також пір`яні та кругові. Вони добре помітні на поверхні води, чуйні, при умілому закиданні падають на воду без шуму. Розмір поплавця відповідає вазі тягарця та наживи. Чим менше поплавець, тим легше має бути тягарець, необхідний для його занурення, і чуйна снасть цілком. А в окремих випадках, наприклад при вудінні на малька, потрібен більш крупний вантажопідйомний поплавець, та більш важкий тягарець.
Можна зробити снасть з двома гачками і використовувати різні наживки. При цьому другий гачок необхідно прикріпити до основної волосінні на окремому повідці довжиною 10-20 см нижче або вище тягарця. При вудінні з одним гачком, тягарець покритий чорною або темно-коричневоою фарбою, необхідно закріпити на 15-25 см від гачка.
Для вудіння у виска використовують вудилище довжиною 2-6 м. Ловлять водночас 2-3 вудками в залежності від інтенсивності клювання риби. Ця снасть, але з більшою довжиною на яку відпускають поплавець, може використовуватись при вудінні з дна. Тоді тягарець, який висить на волосінні, повинен майже торкатись дня, гачок з наживою – лежати на дні, а поплавець – знаходитись в напівзануреному положенні. Це налаштування дуже чуйне і дозволяє помічати самий легкий дотик риби. Така снасть дає успішні результати при вудінні риб, які хапають наживку із дна, в місцях з міцним грунтом. Можна ловити з поплавцем, піднятим з води та висячим у повітрі на волосінні в 30-50 см від вершинки вудилища (можна ближче до поверхні води. В ціх варіантах лову необхідно обважувати тягарці, або замінити їх на більш важкі ковзні.
Дуже вдало застосовують спосіб вудіння з дна на річках рано навесні, до освітлення води, та після сильних злив які воду зробили каламутною. В цей час риба погано помічає наживу яка пливе, та шукає корм ближче до берегів або на дні, а також там де тиха течія. Немає потреби в далекому закиданні. Тягарець потрібно ставити ковзний або на окремому повідці, поплавець – розташовують в 70-100 см від вершинки вудки. Після закидання, вудку потрібно подати вперед, тягарцю та наживці надати можливість лягти на дно, і по волосінні яке натягнулось спустити поплавець на воду недалеко від берега, в місці з більш тихою течією. Наживу краще закидати під кутом 45 градусів, що зменшує ймовірність зачепів. Закинувши наживку вудку потрібно закріпити на березі на рогульках.
Інколи при вудінні є необхідність далеко закидати наживу. В таких випадках краще використовувати ковзний поплавець. З ковзним поплавцем доречно ловити на великій глибині 5-7 м, з човна, з гребель та берегів, коли необхідне далеке закидання на глибину, чи вільне від заростей місце. Ковзний поплавець можна застосовувати при вудінні хижих риб на живу наживу.
При вудінні з котушкою та запасом волосінні не буває ривку. Якщо ловити без котушки, то з мотовилець вудилища потрібно змотати необхідну довжину волосіні, обережно її розкласти кругами на березі, або зібрати на пальці руки, в який знаходиться вудка. Другою руклю потрібно закинути наживку, і в момент її падіння на воду подати вудилище вперед, усуваючи можливість ривка. Але довга волосінь, створює труднощі з виважуванням підсіченої риби, так як обмежує можливість використання амортизаційних властивостей вудлища. Легше виважувати рибу вудилищем з котушкою, яку як правило, використовують при ловлі на великих глибинах тільки при малому та м`якому опорі-обмежувачі для поплавця, який вільно проходить крізь кільця вудки.
При вудінні з берега можна виважувати рибу вудилищем, поступово відходячи від води, якщо не заважають кущі та дерева. Інколи доводиться витягувати волосінь руками. В такому випадку доцільно використовувати допоміжний пристрій, розповсюджений серед рибалок, - вудилище довжиною 2,5-3м, жорстке, з діаметром вершинки 4-5 мм. До вершинки необхідно загином прикріпити великий тупий гачок з 1,5-2 мм латунного або мідного дроту. Гачком підхоплюють волосінь та частину волосіні яку витягнули – збирають на берегу, або в човні, потім знов волосінь підчіпають гачком і так далі.
У літні місяці доволі успішним буває вудіння на наживу що повільно занурюється. В цій спосіб можна ловити на водоймах без течії, або з повільною течією плотву, червонопірку, карася, густеру, дрібного ляща та іншу рибу, головним чином в період появлення великої кількості комах. Приманка що занурюється стає звичайним кормом для багатьох риб.
Снасть для цього лаву складається з гнучкого вудилища довжиною 3-5 м, призначеного для плавного закидання легкої наживки, тонкого волосіння, пофарбованого в зелений або блакитний колір та дрібного гачка з коротким цівком, маленького поплавця из корка або пінопласту без яркого забарвлення.
При ловлі серед водної рослинності достатньо невеликої відпускання поплавця, а на глибоких місцях цю відстань необхідно збільшити, щоб наживка могла плавно опуститися на дно при натягнутій волосіні. Деякі наживки, наприклад: коники, мухи, таргани – після падіння можуть деякий час плавати на поверхні води. Для зручності закидання та прискорення занурення наживи, можна попередньо намочити її, або ловити з дрібною шротинкою, закріпленою поблизу гачка.
Клювання риби відмічають невеликим потягуванням поплавця, на яке слід відповідати коротким підсіканням. Якщо під час занурення наживи клювання відсутнє, потрібно дати можливість снасті опуститися на дно, після чого перемістити її коротким рухом вудилища. Ловлячи в цей спосіб, потрібно маскуватися, та періодично кидати прикорм невеликими порціями.
Наживки можна використовувати різноманітні: коники, мухи, таргани, дрібну гусінь, шматочки гнойових хробаків, опаришев, личинок короїда, мотиля, пропарені зерна пшениці, дрібного гороху, овесу, ячміню, перловку, хлібну м`якоть та інші. Дрібну наживку риба бере охоче і рішуче.
Найкращі місця для вудіння на наживку що повільно занурюється – під вітками які нависли над водою, біля водної рослинності, а також чисті місця (вікна) посеред неї, гирла струмків впадаючих у водойму. Особливо ці місця привабливі після дощу. В цей спосіб слід ловити однією вудкою, часто змінюючи місця лову.
При вудінні на комах с поверхні води іноді теж бувають необхідні далекі закидання. Їх краще робити спінінговим вудилищем з котушкою, поплавцем-тягарцем, який слід закріпити на волосінні в 60-100 см від гачка. Об`ємні важки поплавці полегшують закидання, але при падінні на воду дають сильний сплеск і відлякують рибу. Звичайна вага поплавці-тягарця - 15-30 г, а при використанні безінерційної котушки – в половину менше. Волосінь беруть довжиною не менш 50 м, товщиною біля 0,3 мм, з повідцем 0,2-0,25 мм. Чим більше відстань між поплавцем і гачком, тим більш вдале вудіння, але важче закидання.
Щоб закидання було вдалим, потрібно затримувати політ поплавця перед його падінням на воду. Такий прийом з одночасним подавання вудлища вперед, забезпечує плавне падіння наживи попереду поплавця при витягнутому волосінні. При потребі можна ловити в цей спосіб і на наживку яка занурюється, поставив невеликий тягарець на волосіні у 15-20 см від гачка, це полегшує закидання.
З поплавцем-тягарцем ловити потрібно на мілководі, з повільно пливучого човна, спускаючись за течією або гребучи кормовим веслом проти течії. Човен слід направити уздовж берега і закинути наживу під вітки які звисають над водою, до водної рослинності, на чисті дільниці серед заростей, до підмитих берегів, до дерев які майже затонули.
В підкидання можна ловити з берега і в забрід, але потрібно маскуватися. Таким чином можна ловити голавля, жереха, червонопірку, плотву, іноді ляща, густеру з весни до осені. Особливо гарне клювання буває у вечірні години (до повної темноти), коли риба кидається на сплеск поплавця який впав у воду, або вдень, у вітряну погоду, коли на поверхні води утворюється бриж. Краще за все ловити на перекатах в забрід чи з човна, даючи наживці змогу плисти по течії до місця зливу води у плес, у суводях – пускаючи наживку по відбійному струменю від берегу, з греблі – на струменю з кордоном де тиховоддя.
В ці способи краще вудити легким 3-5 м вудилищем нахлистового типу. Волосінь для цього потрібно брати товщиною 0,4 мм і довжиною, рівною вудлищу, - це підвищує точність закидання та дозволяє робити бокові закиди з підкиданням під вітки які звисають над водою. До волосінні необхідно прикріпити короткий повідець (40 см) товщиною 0,2 мм. Він конче необхідний, так як при цьому способі лову важко уникнути зачепів за вітки або траву.
Купити поплавкову вудку можна в нашому інтернет-магазині «Супер Снасті». У нас є: болонські вудилища, англійське вудлище, махове та шкекерні вудилища найвищої якості по доступним цінам. Укомплектувати вудку допоможуть наші фахівці, вони порадять все необхідне щоб ви мали уловисту поплавкову снасть: котушку, волосінь, поплавці, гачки, тягарці та багато супутніх товарів які вам обов`яково стануть в нагоді на риболовлі.